КАРПАТИ: відпочинок, міста та курорти, ціни 2024 — огляд

Українські Карпати — це частина Альпійсько-Карпатської гірської системи на крайньому заході України, яку мешканці країни звично вважають «своїми» Карпатами. Насправді гірські ланцюги, що відносяться до неї, простяглися по територіях 13 європейських країн. В українській частині Карпатських гір розташовані численні кліматичні, бальнеологічні та гірськолижні курорти, у тому числі Трускавець, Східниця, Буковиця, Моршин, Берегове, Свалява та інші.

Географічне положення та клімат Карпат

Українські Карпати

Вся гірська система Карпат дугою огинає Середньодунайську низовину і складена з множинних масивів і хребтів, що перериваються котловинами і розсічені у всіх напрямках долинами. Внутрішність дуги називають внутрішніми Карпатами, зовнішній радіус, відповідно, зовнішніми Карпатами. За географічними напрямками поділяють Південні, Східні та Західні Карпати.

Центральна частина Східних Карпат, протяжністю 270 км і шириною від 100 до 110 км, лежить у межах України і називається Українськими , або Лісистими, Карпатами. Назва говорить сама за себе: переважна частина гір з м’якими контурами та без різких піків і льодовиків вкрита лісами.

Кліматичні умови Українських Карпат відповідають помірному кліматичному поясу, в межах якого розташований цей регіон. Перепади ландшафту вносять корективи до місцевого мікроклімату: температури в гірських районах з набором висоти знижуються, взимку в середньому коливаються між −6 °С та −12 °С, а влітку від +7 °С до +13 °С.

Зима у Карпатах

Зими в горах холодні, з рясними снігопадами та завірюхами, зазвичай затягуються до повноцінних 4 місяців на рік. Опади рясні протягом усього року: в районі низьких гірських масивів близько 800 мм, на високих хребтах досягають 2000 мм на рік.

Літні температури Прикарпаття також характерні для свого кліматичного поясу: у середньому повітря прогрівається до +19 °С. Зима триває близько 2,5 місяців із середньою сезонною температурою −5 °С. Опадів на рік випадає в середньому 700–750 мм.

Закарпаття ближче до Атлантичного океану, гірські гряди захищають його від північних та східних холодних повітряних потоків, що відображається на погодних умовах. Середня літня температура становить +21 °С, зима м’яка, з частими відлигами і середньою температурою −3 °С. За рік випадає близько 780–880 мм опадів.

Фізико-географічне районування Українських Карпат

Карпати біля гірської річки

Гірська область Українських Карпат включає також Прикарпатську високу рівнину, що прилягає до Зовнішніх Східних Карпат, та Закарпатську горбисту низину, що лежить у міжгір’ї з боку Внутрішніх Східних Карпат. Загальна площа гірської системи становить близько 6% від території країни.

Власне, гірська частина в межах України складена з чотирьох паралельних гірських ланцюгів та перпендикулярного хребта у найпівденнішій частині, що розділяє Україну та Румунію.

Зовнішні Східні Карпати (середні висоти 900–1800 метрів) складаються з кількох гірських масивів на територіях Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. До них належать:

• Східні Бескиди
  • Бещади
  • Верхньодністровські Бескиди
  • Сколівські Бескиди
• Горгани
• Покутсько-Буковинські Карпати

Водороздільно-Верховинські Карпати (низькі, в діапазоні 750–1000 метрів) лежать паралельно та західніше. Займають частину територій Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей. До них належать:

• Стрийсько-Сянська Верховина
• Приводороздільні Горгани
• Середньо-Карпатська улоговина
  • Воловецько-Міжгірська верховина
  • Ясинська улоговина
  • Ворохта-Путильське низькогір’я

Полонинсько-Чорногорські Карпати знаходяться трохи південніше та західніше, на територіях Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей. Це найвищий хребет з розташованих в Україні: 1500 метрів — середні висоти, максимальні ж перевищують 2000 метрів. Їх становлять:

• Полонинський Бескид
  • Полонина Руна
  • Полонина Боржава
  • Полонина Красна
• Свидовець
• Чорногора
• Гринявські гори
• Яловичорські гори

Внутрішні Східні Карпати (середні висоти 600–700 метрів) — найзахідніший паралельний ланцюг, що займає території Закарпатської та Івано-Франківської областей. У складі:

• Вигорлат-Гутинський (або Вулканічний) хребет
  • Березне-Ліпшанська долина
  • Свалявська западина
  • Вігорлат
  • масив Маковиця
  • масив Синяк
  • Великий Дов
  • Борлієв Дол
  • масив Тупий
  • Гутинський масив
  • Хусько-Солотвинська западина

Мармароський масив відрізняється нетиповим для Карпат рельєфом з гострими важкодоступними шпилями заввишки до 1500–1950 метрів, та розташований у межах Закарпатської та Івано-Франківської областей перпендикулярно до чотирьох паралельних гірських ланцюгів. До складу входять:

• Верхньотисинська улоговина;
• Гуцульські Альпи;
• Чівчини.

Найвищі вершини Українських Карпат

Хвойні у Карпатах

У ТОП-10 найвищих карпатських вершин на території України лідером і за висотами, і за їхньою кількістю є Чорногірський хребет. У його межах лежать сім максимальних висот:

1. 2061 метр — гора Говерла — найвища гора України з досить пологими схилами, завдяки яким є улюбленою вершиною для сходжень численних туристів;
2. 2035 метрів — гора Бребенескул — лежить на шляху трекінгового маршруту Чорногорським хребтом, тому мало кому спадає на думку здійснювати на неї окреме сходження. Приваблива сусіднім високогірним озером;
3. 2025 метрів — гора Поп-Іван Чорногорський, Чорна Гора — популярний туристичний напрямок, знаменитий закинутою обсерваторією будівлі 1936 року, відомою в колі туристів як «Білий слон»;
4. 2023 метри — гора Петрос — сусід Говерли, володар крутих кам’янистих схилів і такої ж крутої репутації. Через відокремленість у ланцюгу вершин часто стає метою для блискавок і якорем для хмар;
5. 2017 метрів — гора Гутін Томнатік — розташована поряд з Бребенескулом, а однойменне озеро знаходиться практично на її схилі. У туристичні маршрути часто включається разом із вершиною Бребенескул;
6. 2001 метра — гора Ребра — популярна у туристів гора з незвичайними північно-східними та північними схилами, місцями схожими на ребра, звідки й пішла назва. На західних схилах є кілька величезних високогірних озер;
7. 1998 метрів — гора Менчул — трохи не вистачає вершині, щоб потрапити до карпатських двохтисячників. Волонтери збираються виправити цей факт, трохи наростивши верхівку гори. Хоча і зараз вона входить до числа улюблених у туристів завдяки пологим, покритим невисокою рослинністю схилам і красивим навколишнім пейзажам;
8. 1938 метрів — гора Поп-Іван Мармароський — єдина вершина в ТОП-10 не з ланцюга хребта Чорногора. Круті схили, що виступають скельні утворення та гострі вершини вершин відрізняють Мармарос від звичних карпатських гір. Відхиляючись від маршруту хребтом ліворуч-праворуч, можна кілька разів відвідати територію сусідньої Румунії та повернутися до України. Оскільки Румунія входить до складу Євросоюзу, щоб уникнути неприємностей перед підйомом, необхідно повідомити про сходження прикордонну службу;
9. 1933 метри — гора Туркул — одна з обов’язкових вершин у туристичних маршрутах, оскільки лежить на шляху до гори Ребра. Південні та південно-східні схили трикутної піраміди Туркул покривають численні кам’яні розсипи. Нижче схилом знаходиться джерело, що наповнює розташоване поруч високогірне озеро Несамовите;
10. 1911 метрів — гора Брескул — сходинка до Говерлі, пов’язана з нею неглибоким сідлом. На вершині з розсипами каміння височіє старовинний прикордонний стовп — колишній вказівник кордону між Чехією та Польщею. Північний схил обривається льодовиковим котлом, у стінах якого відкриваються джерела, утворюючи початок річки Прут. По південно-західній стороні Брескула розкидано кілька високогірних озер, найбільше і найвище розташоване носить ту саму назву, що й гора.

Ріки та озера Українських Карпат

Річка Стрий у Карпатах

Понад 30% всіх річок України знаходяться у Карпатах. Вони сплітаються в найбільш щільну річкову мережу в країні. На порівняно невеликій площі налічується приблизно 28 000 річок та річечок. Близько 450 з них протягнулися на більш ніж 10 км і практично всі мають ознаки типових гірських річок:

• швидка течія;
• вузьке русло з нагромадженням кам’яних уламків, що утворюють пороги;
• різки перепади висот скельного ложа з водоспадами.

Якщо скласти список самих великих річок, що беруть початок у Карпатах і мають довжину понад 100 км, він виглядатиме так.

Відпочинок на березі річок може бути різноманітним: від купання в порівняно спокійних розливах (особливо приємного після підкорення найближчих вершин), до < strong>рибалки та рафтингу. Можливість екстремального рафтингу, з високою технічною складністю та подоланням порогів, забезпечують кілька річок у Карпатах. Найбільш популярні з них: Чорний та Білий Черемоші, Прут, Тиса, Стрий, Опір, Мизунка, Свіча, Латориця.

Окремо слід згадати про різноманітні цікаві інженерні споруди, яких на карпатських річках достатньо. Віадуків у Карпатах всього шість, найбільш знаменитий — у Ворохті, споруджений, за однією з гіпотез, ще давніми римлянами і пізніше зазнавший ряду вдосконалень. Мости також вражають: від перекинутих через бурхливі річки сучасних до старовинних підвісних. На стометровому містку, що розгойдується, під час танення снігів особливо добре відчувається міць гірської річки, що реве біля ніг.

Водоспади Українських Карпат стали справжніми місцями паломництва численних туристів. Вони дуже різні і за виглядом, і за характером, але приголомшливо мальовничі. З найвідоміших:

• Говерлянський, або Прутський, (висота 80 метрів) біля схилу Говерли;
• Кудринець (близько 5 метрів) спадає по «сходинках» скельних порід;
• Ялінський (26 метрів) є найвищим однокаскадним водоспадом Українських Карпат;
• Манявський (20 метрів) утворився в місці, де річка Манявка падає в скельний каньйон;
• Шипіт (14 метрів) досить гучний, незважаючи на «шепочучу» назву, розташований біля підніжжя гори Гімба і помітний з Полонини Боржава;
• Лужковський (14 метрів) скочується майже прямовисною стіною;
• Воєводин (24 метри) знаходиться на однойменному потоці, що мчить по скельному розлому;
• Пробій (12 метрів), або Яремчанський, знаходиться на річці Прут, вражає значними масами води;
• Салатручіль (6 метрів) — двокаскадний, нижній каскад спадає двома потоками, утворюючи невелике озеро;
• Крапельковий (10 метрів) — з нависаючої скелі невеликий потік зривається безліччю крапель, звідки й назва.

Великих водойм в Українських Карпатах нема, а існуючі гірські озера дуже не схожі між собою.

Синевір

Синевір — найбільш відоме і найбільше велике, з площею водного дзеркала порядку 7 га і глибиною приблизно 24 метри. Утворилося в результаті зсуву ґрунту близько 10 000 років тому, розташоване на висоті майже 1 км над рівнем моря в масиві Горгани.

Невеликий острівець посередині озерної гладі виглядає як зіниця гігантського ока, звідки пішла ще одна назва — Морське Око Карпат. Вода озера кришталево чиста, надходить із трьох гірських потоків.

Водойма оточена стародавніми смерековими лісами, входить до складу Національного парку «Синевір» і знаходиться під захистом Рамсарської конвенції як водне угіддя міжнародного значення.

Лебедин

Лебедин — одне з шести озер на території Національного парку «Гуцульщина». Зсувне, знаходиться на висоті 650 метрів у буковому гаю на схилі гори Лебедин.

При площі близько 2 га глибина, за неперевіреними даними, сягає 28 метрів.

Журавлине

Журавлине, або Мертве — невелике озеро на території Національного природного парку «Сколівські Бескиди» з чорною нерухомою водою, насиченою сірководнем через розкладання донних відкладень. Через це в ньому практично відсутні представники водної флори та фауни.

Оточено топкими болотами і густими лісами, підійти до нього можна лише туристичною стежкою.

Бребенескул

Бребенескул — саме високогірне озеро Українських Карпат, знаходиться на висоті 1801 метрів біля гори Гутін Томнатік. При площі водної поверхні близько 4000 кв. метрів максимальна глибина досягає лише 3 метрів у західній частині.

Типове озеро, що займає льодовиковий кар: чашоподібне утворення в розрізі нагадує совок з глибокою частиною, що поступово переходить у пласку. Води Бребенескула холодні, чисті та прозорі, практично позбавлені фауни та рослинності.

Несамовите

Несамовите — лежить на північно-східному схилі гори Туркул на висоті 1750 метрів. Площа водного дзеркала — 3000 кв. метрів, а максимальна глибина досягає півтора метри.

Наповнюється тільки атмосферними опадами і за рахунок невеликої глибини прогрівається краще, ніж Бребенескул. Тому північний, менш скелястий берег, заростає осокою. Вода, проте, залишається чистою і прозорою, крізь неї добре видно дно практично в будь-якій точці водойми.

Верхнє озеро

Верхнє озеро заховано в майже непрохідних хащах соснового криволісся на західному схилі гори Туркул на висоті 1628 метрів.

Витягнуте в довжину на 105 метрів при ширині в середньому близько 23 метрів займає площу 0,25 га. Вода кристальна і дуже холодна навіть у розпал літа, тому що глибина цієї гірської водойми досягає 3 метрів.

Нижнє озеро

Нижнє озеро розташоване приблизно на 100 метрів нижче від Верхнього, на висоті 1515 метрів. Живиться від невеликого потоку, що впадає з південного сходу, з іншого боку з озера витікає дрібний струмок, що утворює заболочені ділянки на південному і північному берегах.

Невелике, площею всього близько 2030 кв. метрів, Нижнє відрізняється практично стабільною глибиною, що починається прямо від крутих берегів і досягає 2 метрів у центральній частині. Вода дуже чиста, але й постійно холодна.

Марічейка

Марічейка — озеро в глибині хвойного лісу, яке підходить прямо до берегів водойми, на висоті 1510 метрів, врізане в північно-східний схил гори Шурін Гропа. Глибина не перевищує 1 метра при площі поверхні близько 1000 кв. метрів, тому воно встигає прогрітися настільки, щоб уздовж берега виросла осока.

Наповнюється численними ключами, що б’ють крізь кам’яні брили на південно-західному березі, тому прозора вода дозволяє бачити буквально все рівне дно. На північному сході безперервно виливається струмок, який стікає вниз по схилу до річки Погорілець нижче по долині.

Апшинець

Апшинець, або Трояска — озеро на східному схилі гори Трояска, розташоване на висоті 1487 метрів над рівнем моря. Зі заходу в озеро впадає невелика в цьому місці річка Апшинець, яка витікає на північному сході у бік Чорної Тиси, притокою якої вона є.

Незважаючи на глибину, яка в південній частині перевищує 3 метри, і постійний приплив холодної води з гірських струмків, озеро поступово заболочується і заростає. Зараз площа його вільної водної поверхні скоротилася до 12600 кв. метрів; але товща води прозора, а кам’янисте, вкрите водоростями дно виглядає дуже мальовничо.

Герешаска

Герешаска, Догяска або Морське Око — озеро, одна з назв якого збігається з назвою гори Догяска, на східній стороні якої, на абсолютній висотою 1577 метрів, воно і розташоване. При площі водного дзеркала в 12000 кв. метрів, глибина озера невелика, у найнижчих місцях трохи більше 1 метра. Вода холодна та не надто прозора, північний берег заростає і заболочується.

Звідси бере початок річка Косівська, або Кісва, яка формує на скельних виступах у своїх верхів’ях Драгобратський водоспад.

Ворожеска

Ворожеска — карове озеро на висоті 1460 метрів, знаходиться на північний захід від гори Котел. Невелике, з поверхнею всього 7000 кв. метрів, воно відрізняється похилим дном і значною максимальною глибиною, що перевищує 4,5 метра.

Кристальні води відкривають вид на кам’янисте, з валунами, дно. Наповнюється атмосферними опадами та невеликим струмком, який впадає з крутого південно-західного схилу. Північний берег прорізає вже більший потік, що утворює нижче схилом каскад дрібніших озер.

Теорія формування Карпатських гір за епохами

Сучасні Карпати на території України

Вік найдавніших гірських порід Карпат визначається як більше 1,2 мільярда років. Стародавній гірський ланцюг, що називається Прокарпатами, простягався в тому ж місці, де розташовані сучасні Карпати, ще в палеозойську еру. Він з’єднував Свентокшиські та Судетські гори (зараз територія Польщі та Чехії) з Добруджинською складчастою системою (зараз — Балкани). Ця лінія є місцем дотику Африканської та Євразійської літосферних плит, рух яких призводить до змін рельєфу земної поверхні.

Поступово рухи земної кори зруйнували Пракарпати практично повністю, тому на початку мезозойської ери на їх місці утворилася більш-менш рівнинна територія. Вільну низину заповнив стародавній океан Тетіс. І лише до кінця мезозойської ери тектонічні процеси призвели до зміни місцевого ландшафту та утворення вершин і котлованів, які місцями витіснили морські води.

У кайнозойській ері сучасна територія Карпат все ще частково знаходилась під водою, тепер вже палеогенового моря, Неотетису. Воно залишило свій слід у вапнякових товщах Карпат у вигляді численних відкладень залишків морських організмів — коралів, черепашок тощо. Поруч залягають пісковики, в яких збереглися рослинні залишки — отже, в цих місцях проходили прибережні лінії.

Мезозойська та кайнозойська ери стали періодом формування гірського ланцюга, який складає альпійський складчастий пояс. Це сучасні Апенніни, Піренеї, Альпи, Карпати, Балкани, Крим, Кавказ, Памір. У його межах Карпати займають одне із центральних місць.

В результаті тектонічних рухів з моря виступали окремі острова — верхівки майбутніх Чивчинських гір та Рахівського кристалічного масиву. На північ і північний захід від цього масиву з морських глибин поступово проступали контури Карпатських гір. До кінця палеогену на місці активного гірськоутворюючого процесу вже чітко сформувалися два гірські ланцюги, які відповідають нинішнім Зовнішнім Карпатам.

Внутрішні Карпати підіймалися Мармароськими стрімчаками та Вірголат-Гутинською вулканічною грядою. Між Зовнішніми та Внутрішніми Карпатами плескалося море, поступово замикаючись і меліючи в результаті ерозійних процесів: слабкі породи змивалися річками та опадами, осідаючи на його дні. Поступово море висохло, залишивши поклади солі.

Приймали участь у формуванні сучасного вигляду Карпат виверження вулканів, неминучі у місцях, де межують літосферні плити. Про вулканічну діяльність у цьому регіоні свідчать характерні мінеральні породи, давно згаслі кратери та виходи гарячих мінеральних джерел.

Залишилися і сліди льодовиків, переважно в високогірних масивах: Мармароському, Свидовці, Чорногорі. Вони виглядають як морени, льодовикові цирки та кари.

Походження назви та народи, що населяли Карпати

Походження назви «Карпати» залишається гіпотезою

Походження назви «Карпати» до цього дня залишається лише гіпотезою, переконливих аргументів в жодній з теорій не існує. Але вперше це слово згадав Геродот у V столітті до н. е. як річку Карпій (Κάρπις), притоку Дунаю. Птолемей у своїй праці «Посібник з географії» (близько 105 року), описуючи гори у Сарматії, включає до переліку гору Карпат.

Є припущення, що слово походить від назви фракійського племені коропи, які заселяли ці місця і в яких (s)korpata означало «скелястий». З доіндоєвропейських мов виводять походження з прив’язкою до слова саrо, що означало «камінь». Приблизно однакове звучання та визначення є в румунських, сербохорватських та словенських діалектах.

Інженери Австро-Угорської імперії, які активно прокладали магістралі та супутню інфраструктуру територією держави, до якої тоді входили і Карпати, складали детальні карти місцевості. І наприкінці XIX століття вказали Лісисті та Східні Карпати саме в тій частині, яка зараз називається Українськими Карпатами.

Заселення карпатського регіону відбулося ще в період палеоліту — вчені виявили в цих місцях знаряддя праці кам’яного віку. Керамічні вироби хліборобів і скотарів пізніших періодів знаходили не тільки у підніжжя гір, а й на схилах. А найвище із гірських поселень належить до трипільської культури (III тисячоліття до н. е.).

Якщо для стародавніх племен гірські хребти були непереборною перешкодою, згодом мігруючі народи не тільки заснували тут видобуток солі, виплавкубронзи та олова, але й звели примітивні оборонні споруди і проклали торговельні шляхи через карпатські перевали.

Приблизно у II столітті до н. е. Карпати населяють дакійські племена з культурою, пристосованою саме до життя в гірських районах. Представники слов’янських етнічних груп з’явилися в цьому регіоні близько V століття н. е., про що свідчать виявлені ранньослов’янські городища, інтенсивний розвиток яких припадає на IX століття. В основному це були східні хорвати.

У XIV–XVII століттях до Карпат активно прибуває населення, що залишає спустошені Ордою українські землі. Поступово в Карпатському гірському регіоні формуються три основні етнічні групи: бойки, лемки та гуцули.

Бойків відносять до нащадків кельтських племен, вони локалізувалися на північних та південних схилах передгір’я Карпат (Львівська, Закарпатська та Івано-Франківська області). Згадки про них існують із VI століття до н. е., як про народ, що переселився з Центральної Європи на Балкани.

Лемки, які називають себе ще русинами, обрали підгірські райони Східних Бескидів. Походять, ймовірно, від білих хорватів і також згадуються, починаючи з VI століття до н. е.

Гуцули за багатьма версіями — автохтонне населення Карпат, основна етнічна група. На відміну від землеробських бойків і лемків, частіше займаються скотарством. Відносять себе до верховинців, тоді як бойки та лемки — долиняни, залежно від висоти проживання на схилах гір.

Геологічна будова та корисні копалини

Ландшафт на схилі Карпат

Певний період Карпати відносили до старих гір. Причинами тому були порівняно невеликі висоти та плавні, похилі контури. Сучасна наука впевнено ставить їх у ряд молодих гірських утворень як частину Альпійсько-Гімалайського поясу складчастості.

Нехарактерні для молодих гір пологі обриси — наслідок ерозії пухких осадових порід, з яких складені Карпати. Це, в основному, вапняки, пісковики та глинисті сланці, що залягають поперемінно пластами (флішами) і утворюють потужні флішеві формації — безумовна ознака того, що колись ці території були дном моря.

Тектонічні структури, що складають Карпати, виглядають як складки на відрізі тканини, що пролягають із північного заходу на південний схід. Товщина «матеріалу» становить 5–9 км, з нього сформовано Предкарпатський крайовий прогин, Карпатська складчаста система та Закарпатська западина.

• Предкарпатський крайовий прогин — область, в якій земна кора опускається між Карпатською складчастою системою та Волино-Подільською плитою. Осадові тонкошарові породи накопичувалися тут під товщею стародавнього моря, коли поряд росли гори. Згодом вони перетворилися на поклади нафти та газу, сірки, кам’яної та калійних солей.
• Карпатська складчаста система — досить складна структура, що складається з величезних лускоподібних щитів на східчастому фундаменті. Виділяються три складки: дві опуклі і між ними увігнута. Серед них затиснутий Мармароський кристалічний масив. Вздовж кордона із Закарпаттям простягнувся ланцюжок згаслих вулканів, оточених вулканічними структурами. На території Карпатської складчастої системи знайдено поклади нафти, доломітів, мармурів, базальтів, колчеданів, міді, баритів, залізо-марганцевих руд.
• Закарпатська западина — прогин, що прилягає до складчастої системи з південного заходу. Тут найдавніше море також затрималося, залишивши в глибинах осадових порід запаси кам’яної солі, цеолітів, бурого вугілля та газу. А ланцюг вулканів, що межує з нею, додав золото, ртуть, барит, перліт, каоліни та бентонітові глини.

Родовища мінеральних вод

Родовище мінеральної води у Східниці

Але найбільш відомий резерв Карпат — мінеральні води. Різної насиченості та складу, гарячі та холодні, для внутрішнього застосування та лікувальних ванн, карпатські мінеральні води перетворили цей регіон на знамениту далеко за межами України оздоровницю.

У Карпатах відкрито понад 800 природних виходів та штучно відкритих джерел мінеральних вод — і це лише вивчених. З них майже два десятки мають цінні лікувальні властивості. Для цього недостатньо певного ступеня мінералізації, потрібна також наявність біологічно активних компонентів у складі. Зазвичай це сірководень, бром, йод, залізо, вуглекислота, радон тощо.

Гідрокарбонатні (вуглекислі) води

Найбільш поширені в цьому регіоні води різного ступеня мінералізації та з різним сольовим складом. Насиченість розсолу залежить від глибини залягання шару — чим глибше він розташований, тим вища мінералізація.

Гідрокарбонатна кальцієва, магнієво-кальцієва вода з високим вмістом карбонатного заліза б’є з джерел поблизу села Келечин Хустського району. Крім того, що вона є природним джерелом заліза, близьким до фармакологічних препаратів, «Келечинська» насичує організм кальцієм, марганцем і магнієм. Ця вода використовується для лікування залізодефіцитних станів, хронічних інтоксикацій, захворювань шлунка, жовчного міхура, нирок та не залишає характерного нальоту на зубах при вживанні.

Село Поляна (Свалявський район) відоме джерелами вуглекислої борної середньомінералізованої гідрокарбонатної натрієвої води, відокремленої в Полянську групу — це «Поляна квасова», «Поляна купель», «Плосківська», «Лужанська», «Свалява», «Оленівська». За вмістом гідрокарбонатів «Поляна» залишає позаду навіть відому «Боржомі», крім того у водах цієї групи є ортофосфорна кислота, що рідко зустрічається, бор, фтор, натрій та ін. Застосовується для лікування захворювань шлунка при підвищеній кислотності, панкреатитів, гепатитів і гепатозів, цукрового діабету, сечових діатезів та ожиріння. Використовується для пиття, промивання, інгаляції, ванни.

Найбільш відомі джерела вуглекислих хлоридно-гідрокарбонатних натрієвих та кальцієво-натрієвих вод типу «Єсентуки» знаходяться в селі Сойми Межигірського району та селі Кваси Рахівського району. Вони б’ють численними ключами, але точний склад всіх виходів, звичайно, не вивчений, а смак і вид у води з сусідніх джерел може помітно відрізнятися. Відомі місцеві води — це «Сойминська» та «Буркут». У них максимальний вміст кальцію, а також присутні магній, літій, миш’як, борна кислота та бром. Призначають для лікування патологій шлунково-кишкового тракту, жовчного міхура та підшлункової залози, ожиріння, порушення обміну речовин та цукрового діабету. Є тут і джерела із залізистими водами.

У Квасах також виявлено унікальне Горнотисянське родовище мишяковистих вод з підвищеним вмістом метаборної кислоти, що використовується для зовнішнього застосування. Це є цінним бальнеологічним ресурсом світового значення для лікування широкого спектру захворювань.

Масштабні запаси гідрокарбонатних вод знаходяться також у селах Шаян, Рахів, Колочава, Драгове, Костріно.

Сірководневі або сульфідні води

Дані води практично не призначені для пиття, застосовуються у вигляді ванн, інгаляцій або зрошень. Якщо для визнання сульфідної води необхідна наявність у складі більше 10 мг/л сульфіду, то в джерелах Карпатського регіону вміст сірководню близько 100–400 мг/л. Родовища таких вод прив’язані до покладів сірки і вважаються найціннішим бальнеологічним ресурсом.

Найвідоміші курорти, де застосовуються сульфідні води в Українських Карпатах:

• Львівська область
  • Любень Великий
  • Шкло
  • Розділ
  • Брусниця
  • Моршин
  • Трускавець
• Івано-Франківська область
  • Черче
  • Коршев
• Закарпатська область
  • Ганічі
  • Теребля
  • Вільхівці
  • Берегове
  • Мукачево

Розвідані та вивчені розсоли в Моршині — одні з небагатьох вод хлоридно-натрієвого та хлоридно-сульфатно-натрієво-магнієвого складу високої мінералізації, які можна вживати і для пиття.

Сірководневі води застосовують для лікування серцево-судинної системи, захворювань опорно-рухового апарату, центральної нервової та периферичної системи у дерматології, гінекології, урології.

Завжди слід мати на увазі, що мінеральний склад джерел навіть у межах одного курорту може досить відрізнятися, тому будь-які процедури повинні проходити лише після призначення або консультації лікаря.

Лікувальні води з високим вмістом органічних речовин

Це джерела з легкими фракціями нафтового походження. До них відносять гідрокарбонатну магнієво-кальцієву слабомінералізовану вуглекисло-азотну воду джерел у Східниці та Трускавці, відому «Нафтусю». Концентрація вуглецевих сполук органічного походження у ній коливається від 1 до 35 г/л, тоді як у водах знаменитого Баден-Бадена це співвідношення становить 0,6 г/л. Трускавець особливо багатий на родовища азотних розсолів із глибинами залягання до 200 метрів.

За заявою НАНУ, аналогів «Нафтусі» за межами України не існує. Але води, близькі до неї по складу, є в курортному селище Шкло («Нафтуся-Шкло») та місті Бориславі strong>. В останньому відомо близько 10 джерел мінеральної води на кшталт «Нафтуся».

Застосовують для лікування запальних процесів як в органах, так і в тканинах, нормалізації діяльності шлунково-кишкового тракту, жовчного міхура та проток, підшлункової залози та нирок. «Нафтуся» стимулює діяльність нервової та ендокринної систем, показана при порушеннях обміну речовин та ожирінні. При контакті з повітрям починає швидко втрачати корисні властивості, тому краще використовувати безпосередньо біля джерел.

Йодо-бромні (йодні, бромні та бромо-йодні) води

Характерні високим вмістом йоду та брому в різних співвідношеннях, що надходять із концентрованих морських осадових порід. Родовища таких мінеральних вод є і в Предкарпатті, і в Закарпатті. Зазвичай це термальні джерела з глибиною залягання 300-2000 метрів.

У деяких водних пластах зміст йоду та брому настільки високий, що значно перевищує значення, допустимі для фармакологічного застосування, тому такі джерела розглядаються виключно для використання в бальнеології або навіть у промисловості.

Найбільш відомі бальнеологічні курорти з термальними та субтермальними мінеральними джерелами підвищеної мінералізації розташовані на Закарпатті: Ужгород, Солотвино, Виноградове, Довге, Берегове, Косино, Велятино, Мукачево.

За складом та концентрацією мінералів джерела значно відрізняються та призначаються для лікування різних недуг: від хронічних захворювань внутрішніх органів і систем, порушення обміну речовин, хвороб опорно-рухового апарату до дерматологічних та нервових проблем.

Джерела з радоновими водами

Знайдено в місцях, де відбувалася вулканічна активність: Рахівський район (села Кваси та Косівська Поляна), Берегівський район (село Мужієво). Радонова бальнеотерапія базується на альфа-опроміненні шкіри іонізуючим випромінюванням від розпаду радону та супутніх продуктів.

Елемент відноситься до радіоактивних, тому до прийому радонових ванн необхідно підходити вкрай уважно, ретельно зваживши очікуваний корисний ефект та можливі ризики. Тим більше, що вміст радону в природних джерелах Мармароського кристалічного масиву досить високий, а їхня придатність для використання в бальнеології не підтверджена.

Українські Карпати багаті також на величезні запаси природних мінеральних вод різного складу та рівня мінералізації, які не мають у складі специфічних елементів. Вони активно використовуються в бальнеотерапії як питні і для зовнішнього застосування, розливаються для доставки в інші регіони. Лікувальні властивості таких вод є безперечними і залежать від мінералізації та іонно-сольового складу.

Сливи у Карпатах

Родовища корисних копалин, які використовуються в лікувально-оздоровчих цілях

У Прикарпатті давно розвідані та активно застосовуються у бальнеотерапії копалини, що видобуваються з гірських надр.

Лікувальні торф’яні сульфідні пелоїди (грязі)

Утворилися із сапропелевих мулових відкладень і пройшли тривалий процес перетворень під дією біохімічних та фізико-хімічних факторів. Мінеральні та органічні компоненти пелоїдів переробляються мікроорганізмами, які збагатили їх склад сполуками азоту, сірки, заліза, вуглецю. Біогенні складові типу сірководню забезпечують високу терапевтичну активність.

Ефект на організм відбувається за рахунок прямого впливу компонентів грязі, а також теплового впливу цієї маси. Для лікування природними сульфідними пелоїдами застосовують:

• грязьові ванни;
• обгортання;
• грязьові аплікації;
• електрофорез із грязями;
• порожнинні аплікації.

У Прикарпатському регіоні домінують мінеральні торф’яні грязі з максимальним вмістом органічних речовин, які забезпечують високу теплоємність та пластичність.

Основні показання до пелоїдотерапії:

• хронічні запальні та спайкові процеси різних систем організму;
• хвороби опорно-рухового апарату;
• хвороби периферійної нервової системи;
• дерматологічні проблеми.

Найбільш відомі курорти в Україні знаходяться в Івано-Франківській області — Черче, та Львівській області — Шкло, Немирів, Любінь Великий, Моршин.

Озокерит (земляний віск)

Природна мінеральна речовина, нафтовий бітум, що складається з суміші твердих вуглеводів, рідких нафтових олій та смолистих речовин. Утворюється внаслідок охолодження нафти та випадає у вигляді супутнього осаду.

Виявлено приблизно в 30 країнах, але найбільше і розвинене до промислових масштабів родовище розташоване у місті Борислав Львівської області. У Прикарпатті зареєстровані й інші масштабні поклади цієї копалини — Трускавецьке (Львівська область), Дзвінецьке та Старуньське (Івано-Франківська область).

Озокерит варіюється за консистенцією від м’якого воску до щільної подоби гіпсу, а також розрізняється за кольором: білий, жовтий, бурий, чорний із зеленими відтінками.

У озокеритолікуванні використовують три діючі фактори: хімічний, термічний та фізичний. Матеріал добре утримує тепло, трохи стискається при охолодженні та насичує організм біологічно активними речовинами при контакті зі шкірними покровами.

Застосовують при:

• артрозах;
• захворюваннях хребта та суглобів запальної та дистрофічної природи;
• захворюваннях периферичної нервової системи та судин;
• захворюваннях внутрішніх органів;
• дерматологічних проблемах.

Флора та фауна Карпат

Квіти у Карпатах

Розмаїття висот та ландшафтів Українських Карпат породило велику кількість груп рослин та грунтового покриття, які диктують умови проживання для відповідних видів фауни.

З долин до високогір’я Карпат рослинність змінюється так:

• до 700 метрів абсолютної висоти — передгір’я з дубовими та грабово-дубовими, буково-дубовими лісами;
• від 700 до 1200 метрів — букові, буково-смерекові, смереково-ялицеві ліси;
• 1200–1500 метрів — хвойні (в основному, смерека та ялиця);
• 1500–1800 метрів — субальпійське криволісся з гірської сосни, вільхи, ялівцю та скельної рослинності;
• понад 1800 метрів настає альпійський пояс, убогість якого розбавляють трав’янистий ситник трироздільний і осока присадкуватий.

Горобина, що росте в Карпатах

Серед представників тварини світу панують типові жителі лісового комплексу: білки, зайці, лисиці, вовки, бурі ведмеді, кабани, куниці, видри, борсуки, рисі, зустрічаються козулі та благородні олені. Ендеміки цього регіону — карпатська білка та снігова полівка.

Пташине царство представлено дятлами (чорним і строкатим), синицями, рябчиками, тетеревами, чорними лелеками, шишкарями, орлами-змієїдами та безліччю перелітних птахів. Ендемічний мешканець — карпатський глухар.

Серед плазунів та земноводних найчастіше зустрічаються карпатський тритон, лісовий полоз, плямиста саламандра, живородна ящірка, жаби та квакші. У карпатських водоймах водяться форель, марена, харіус, окунь, щука, голавль, піскар (пічкур), подуст, верховодка та ін.

179 видів, що зустрічаються в Карпатах, становлять 33% фауни країни і занесені до Червоної книги України, у тому числі 96 хребетних та 83 безхребетних.

Національні парки та заповідники Карпат на території України

Дерева в Карпатах крупним планом

Найсуттєвіші зміни до екосистем Карпат вносить діяльність людини. Необдумане тваринництво та рослинництво призвели до проникнення інвазивних видів, порушення біологічної рівноваги у регіоні.

Великий збиток завдають браконьєрські вирубки лісів і, як не сумно, варварські види туризму (типу катання на позашляховиках по хребтах та вершинах Карпат).

Для запобігання негативному впливу на гірське біорізноманіття були створені захищені території.

Зараз природоохоронні території становлять 28% Карпат і включають понад 1600 об’єктів.

Заповідники

• Карпатський біосферний заповідник (Закарпатська область)
• Природний заповідник «Ґорґани» (Івано-Франківська область)

Національні природні парки

• Карпатський національний природний парк (Івано-Франківська область)
• «Гуцульщина» (Івано-Франківська область)
• Верховинський (Івано-Франківська область)
• Ужанський національний природний парк (Закарпатська область)
• «Синевір» (Закарпатська область)
• «Зачарований край» (Закарпатська область)
• «Сколівські Бескиди» (Львівська область)
• Вижницький національний природний парк (Чернівецька область)
• Черемоський національний природний парк (Чернівецька область)

Найбільш значущі регіональні ландшафтні парки

• Надсянський (Львівська область)
• Верхнідністровські Бескиді (Львівська область)
• Притисянський (Закарпатська область)
• Черемоський регіональний ландшафтний парк (Чернівецька область)

Замовники загальнодержавного значення

• «Грофа» (Івано-Франківська область)
• Бредулецький (Івано-Франківська область)
• Речанський (Закарпатська область)
• Тур’є-Полянський (Закарпатська область)

Найбільші природні парки та заповідники Карпат за межами України

Панорама Карпат

На кордоні Польщі, Словаччини та України створено міждержавний природоохоронний біосферний заповідник «Східні Карпати». До його складу на території України увійшли Ужанський національний природний парк та Надсянський регіональний ландшафтний парк.

Особливе міжнародне значення для збереження біорізноманіття Карпатської гірської системи представляє словацько-український природний об’єкт «Букові праліси Карпат», внесений до переліку світової природної спадщини ЮНЕСКО.

До нього увійшли 10 окремих масивів, розташованих уздовж осі завдовжки 185 км від Рахівських гір та Чорногори до гір Буковські Врхи та Вигорлат у Словаччині. Площа територій, що охороняються, — 77 971,6 га, з яких понад 70% знаходяться на території України. У Словаччині це Національний парк «Полонини», у Польщі — Національний парк «Бещади» та Карпатські ландшафтні парки із центром у Кросно.

Рекреаційний потенціал Східних Карпат

Курорт Трускавець у Львівській області

Природний рекреаційний потенціал Українських Карпат полягає у кліматотерапії, бальнеологічних можливостях та активних видах відпочинку у літній та зимовий час.

Туризм та відпочинок в Івано-Франківській області

Відпочиваючим на Івано-Франківщині доступний широкий вибір варіантів: спокійний сільський зелений туризм, культурно-історичний та патріотичний — тури музеями та бункерами, місцями бойових подвигів УПА. Розвиваються кінний, гірськолижний та водний види туризму.

Оздоровленню в цьому регіоні сприяють і кліматичні умови, і мінеральні води, і наявність сульфідних пелоїдних грязей. Найпопулярніші курорти: Долина, Калуш, Черче, Галич, Коломия, Рогатин, Івано-Франківськ, Шешори та Ворохта, Космач, Старуня та Косів.

Туризм та відпочинок у Львівській області

Території, які охоплює Львівська область, значно розрізняються за кліматичними та природними умовами. Крім власне Львова, в області можна подивитися старовинні замки та палаци, фортеці та монастирі класичної європейської архітектури, дерев’яні будівлі та церкви горян. Архітектурні пам’ятки та ансамблі розташовані у Львові, Жовкві, Бродах, Олесько, Поморянах, Підгірцях, Уричі.

У межах Львівської області розташовані найбільш відомі гірськолижні курорти України: Славське, Тисовець, Волосянка, Орявчик, Розлуч. Оздоровчі процедури на бальнеологічних курортах за кількістю приїжджих можуть зрівнятися з лижними трасами. Найбільш популярні бальнеологічні здравниці Львівщини: Моршин, Трускавець, Східниця, Любінь Великий, Дрогобич, Немирів та Шкло.

Туризм та відпочинок у Чернівецькій області

Чернівецька область багата на природні рекреаційні ресурси. Тут починаються Буковинські Карпати з невисокими горами та м’яким кліматом. Оздоровленню та відпочинку сприяють і місцеве чисте повітря, і пологі піші стежки, і мінеральні води різного складу, у тому числі «Іжевська», «Боржомі », «Нафтуся» та «Мацеста» — серед 60 відкритих джерел обов’язково знайдеться найбільш підходящий.

На території Чернівеччини розташовані національні природні парки та пам’ятки природи. Наприклад, тут знаходиться єдине місце проживання зубрів в Україні. Крім того, в області є безліч архітектурних та природних родзинок, наприклад, найстаріша церква Буковини в селі Лужани, яка датується XIII століттям, або криниця з гранично солоною водою.

Туризм та відпочинок у Закарпатській області

Регіон контрастів — так можна охарактеризувати Закарпаття. 80% території області припадає на гірські масиви з найвищими вершинами в Україні: Ґорґани, Чорногора, Свидовець, Полонинський хребет та Рахівські гори. На схилах розташовані відомі високогірні озера, у тому числі Синевір. У долинах течуть повноводні гірські річки, найбільш популярні для рафтингу. А в селі Ділове Рахівського району знаходиться географічний центр Європи.

Архітектура у гірських регіонах помітно відрізняється від прикордонних, відображаючи національну різноманітність населення області. Безкомпромісний клімат гір також разюче контрастує з напрочуд теплим у Закарпатській низовині.

У Закарпатті є безліч замків, старовинних пам’ятників архітектури, природних пам’яток та самобутніх страв місцевої кухні. Їдуть сюди і для оздоровлення на курортах з мінеральними водами і термальними купелями — в Берегово, Солотвино, Мукачево, Косино, Виноградове.

Цінова політика курортів в Українських Карпатах

Туристичне житло у Карпатах

Основні цінові категорії житла в Карпатському регіоні діляться досить традиційно:

• економ-клас;
• бюджетне житло;
• середній рівень цін;
• преміум-клас.

Економ-клас

До цієї категорії належать різною мірою облагороджені території великих курортних об’єктів або кемпінгів. Тут можна розбити намет та користуватися наданою у загальне користування інфраструктурою: альтанками, мангалами, спільними душовими та туалетами, електромережею та водопроводом.

У кращому випадку надається загальна кухня з плитою та холодильником. Зрозуміло, ці пропозиції актуальні для теплого часу року; у засніжених Карпатах намет — не варіант для нормального проживання.

Вартість розміщення за таких умов стартує від 20 гривень за особу на добу.

Можливі додаткові послуги: прокат наметів, постільних речей і т.д. за окрему платню. Подібні пропозиції можна знайти на всіх курортах, де є обладнані під такі цілі території або кемпінги.

Бюджетне розміщення

Це переважно літні будиночки (колиби) з різною кількістю проживаючих в кімнаті, від 2 до 8. Умови спартанські: тумбочки, вішалки, іноді столи. Зручності у вигляді літнього душу, туалету, умивальника зазвичай спільні та розташовані на території.

Зняти подібне житло можна від 70 гривень за спальне місце на добу.

Як правило, такі умови проживання розраховані тільки на літній період. З переваг подібного розміщення: можна харчуватися у відповідному за цінами закладі, купити курсування на лікування або обрані процедури у найближчому оздоровчому закладі.

Такі варіанти житла популярні в основному в гірських регіонах, звідки можна здійснювати вилазки до найближчих пам’яток у різних напрямках (Кам’янка, Татарів), на не найпопулярніших курортах (Шешори) ) або на околицях розкручених курортних локацій (Моршин, Славське).

Середня цінова категорія

Включає дуже широкий вибір житла. Тут велике значення має популярність місцевості та транспортне сполучення.

Вартість від 120 гривень за особу на добу може мати на увазі і номер у корпусі з зручностями на території (Славське), і плату за відпочинок у приватний котедж, який орендують на компанію (Ворохта).

У номері мінімально є ліжка, стіл, стільці, вішалку для одягу; у користування зазвичай надають альтанки, мангали, парковку, праску, електрочайник. Котеджі здають або повністю, або господарі проживають у тому ж будинку, але з окремим входом. Обстановка залежить від смаків власників, але кухня, санвузол з ванною, всі меблі, телевізор, кондиціонер, зручні спальні місця є практично завжди.

Преміум-клас

Вартість за житло преміум-класу стартує від 500 гривень у низький сезон.

Такі номери з сучасною обстановкою, санвузлом, кліматичною та побутовою технікою пропонують на провідних гірськолижних та оздоровчих курортах (Буковель, Славське, Яремче, Солотвино). На території зазвичай встановлені альтанки, мангали, є парковка, спортивний майданчик, часто басейн.

Варто зауважити, що вартість житла значно підвищується на новорічні свята навіть відносно високого сезону. Харчування практично ніколи не входить у вартість номера. Прокат лижного екіпірування, користування SPA-кімнатами, саунами, басейнами з мінеральною водою та іншими доповненнями до звичайного сервісу необхідно уточнювати заздалегідь — не все, що зазначено у власності закладу, доступне для безкоштовного використання.

У міжсезоння або низький сезон (влітку для гірськолижних курортів та взимку — для бальнеологічних) обговорювати включення у вартість проживання повне триразове або часткове харчування цілком можливо. Також власники швидше йдуть на поступки при розміщенні з дітьми, домашніми вихованцями, з прокатом спортінвентарю та користуванням додатковими послугами, а також можуть погодитися на безкоштовний трансфер.

Зведення про Карпати