Визначні пам’ятки Трускавця

Визначні пам’ятки Трускавця — це природні та архітектурні об’єкти міста, з багатьма з яких можна познайомитися під час лікування та оздоровлення. Частина їх розташована на маршрутах терренкурів, на огляд інших потрібно виділити окремий час. Крім того, в Трускавці працює декілька музеїв, які знайомлять туристів з інших регіонів з тутешнею історією та культурою. Про найбільш цікаві та знакові локації курорту розповідається у цьому матеріалі.

Архітектурні пам’ятки Трускавця

З визначними пам’ятками Трускавця найкраще знайомитися під час проходження пішохідних маршрутів — терренкурів, які прокладені по всьому курорту. Нижче наведено найбільш популярні локації курорту.

Статуя Христа Спасителя

Статуя Христа Спасителя на Гошівській горі у Трускавці

Найвища точка в Трускавці, Гошівська гора, стала не лише найкращим місцем для панорамного огляду міста, що лежить біля її підніжжя, а й туристичною локацією. З 2017 року вершину гори вінчає комплекс «Христос Спаситель», який добре проглядається від залізничного вокзалу. Це масштабна копія відомої 40-метрової статуї Христа Спасителя в Ріо-де-Жанейро.

Разом із постаментом фігура має висоту 12 метрів, і це найвище скульптурне зображення Христа в Україні. Поруч розгорнута фотоекспозиція про процес створення та встановлення статуї. До оглядового майданчика веде кілька доріжок, найлегший підйом — ліворуч від комплексу на вершині. Але фізично не підготовленим гостям Трускавця варто пам’ятати, що висота Гошівської гори — 384 метри, і добре розрахувати свої сили для підйому.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Храм греко-католицької єпархії побудований нещодавно, у 1994 році, але став одним із популярних місць і у місцевого населення, і у відпочиваючих у Трускавці. Територія церкви розташована на височині з прекрасним видом на місто, біля входу відвідувачів зустрічає мармурова скульптура Діви Марії з омофором у руках.

Скульптурних композицій навколо храму кілька, вони розміщені в саду, який складається з місцевих та екзотичних рослин. Будівля церкви невелика, але прикрашена мозаїками та вітражними вікнами, що зараз зустрічається нечасто.

Костел Вознесіння Пресвятої Діви Марії

Вціліла і зараз відреставрована будівля з органом є старим католицьким духовним центром Трускавця. Початок будівництва припадає на середину ХІХ століття. На кошти польської шляхти, що приїжджала «на води», спочатку звели каплицю для курортників.

Поступово було облаштовано прилеглу територію, розбито сад на терасах, щоб згладити досить крутий схил. На початку ХХ століття до каплиці прибудували храм у стилі неоготики, а біля входу встановили кам’яну скульптуру Пресвятої Діви Марії роботи відомого польського скульптора Ципріяна Годебського. У 1915 році встановили орган, виготовлений у Познані. Окрім супроводу мес, інструмент звучав під час щотижневих вечорів співу та органної музики.

Пожежа у часи Першої Світової війни завдала величезної шкоди інтер’єру, знищивши склепіння та дах. З 1933 по 1936 рік костел відбудували, оновили, встановили куплений на фабриці Стефана Трущинського у Влоцлавеку орган із електричною трактурою. Внутрішнє оздоблення збагатилося подарованими 73 справжніми полотнами італійських, іспанських та французьких майстрів іконописного живопису, золоченими скульптурами, вікна заграли вітражами.

Другу Світову храм пережив без втрат, але з приходом радянської влади у 1948 році костел був розграбований, цінності вивезені, колони та хоровий балкон зрізані, а будівля передана новоствореному колгоспу під склад добрив, що роз’їдали стіни.

У 1952 році в споруді костелу організують музей атеїзму, а після чергової пожежі у 1970-х розорений храм перебудували під планетарій.

Богослужіння було відновлено лише 1991 року — парафіяни збиралися на сходах костелу. Повернули храм католицькій громаді в 1993 році, до 1996 року він був відновлений і почався збір пожертвувань на новий орган, який змогли придбати майже через 10 років.

Інструмент компанії «Euler» завдяки особливостям конструкції звучить дуже вишукано. Оцінити його величність можуть усі бажаючі під час відновлених вечорів органної музики. Вхід на заходи безкоштовний, пожертвування на храм є добровільними. Костел знаходиться на вул. Степана Бандери, 12-А; поряд із вхідними сходами на фасадному фундаменті встановлено пам’ятник Папі Римському Іоанну Павлу ІІ на повний зріст.

Церква Святого Миколая

Вид на церкву Святого Миколая у Трускавці

Поруч із будинком Самбірсько-Дрогобицької греко-католицької єпархії, в якому розмістився Єпархіальний музей, знаходиться один із найдавніших храмів Трускавця.

Історія церкви Святого Миколая вивчена досить слабо, але існує юридичний документ (так званий «привілей») 1660 року, виданий польським королем Яном Казимиром, із згадкою про парафію. Пізніше у візітаційних протоколах австрійської влади (особистих оглядах та звітах про стан) від 1743 записано, що храм Св. Миколая зведено 300 років тому, тобто приблизно 1443 року. У 1843 році візитатор зазначив, що в церкві не зберігаються давні документи, є лише церковні метрики та австрійський урядовий патент.

Є три вівтаря — центральний і два бічні, дзвіниця на 6 дзвонів, добре обладнана капличка, поряд розташовується цвинтар.

Наприкінці ХІХ століття на місці старого дерев’яного храму звели кам’яний, але стародавній 4-ярусний іконостас зберегли — він досі прикрашає церкву. Дзвіницю збудували до 1920-го року, під час реконструкції, яких пізніше було ще кілька. Остання реставрація проходила у 1989–1992 роках, тоді були виконані розписи внутрішніх стін церкви.

Поруч із церквою Св. Миколая розташовано:

• кілька скульптурних композицій;
• стіна пам’яті Небесної Сотні;
• пам’ятник Митрополиту Андрію Шептицькому.

Єпархіальний музей

Ідеєю для створення музею стали історії життя знаменитих діячів української греко-католицької церкви Митрополита Андрія Шептицького, Патріарха Йосипа Сліпого та Архієпископа Йосафата Кунцевича. Їм присвячені окремі експозиції у залах музею. Відкриття та освячення Трускавецького Єпархіального музею, що включало наукову сесію та святкову Літургію, відбулося у 1998 році.

Зараз у сховищах зібрано понад 510 експонатів, включаючи:

• старовинні друковані видання;
• особисті речі та елементи одягу відомого духовенства;
• мощі священномученика Йосафата;
• пасмо волосся Митрополита Андрія;
• предмети мистецтва на сакральну тематику.

Фонди відкриті для роботи наукових дослідників, журналістів та краєзнавців, студентів. У музейних залах регулярно проводяться творчі виставки. За рік експозиції відвідує близько 5 тисяч вітчизняних та зарубіжних гостей.

Квитки не продаються, відвідувачі залишають пожертвування у довільному розмірі.

Історичний музей

Історичний музей Трускавця

Історичний музей Трускавця відкрився у 1982 році і знаходиться у пам’ятнику архітектури — віллі «Саріуш», яка виконана у швейцарському стилі. Дана вілла збудована на замовлення сім’ї польського воєначальника та дипломата Розвадовського в 1901 році і відрізняється від своїх сучасниць мавританськими мотивами, які органічно вписані в загальний стиль модерну.

Другий поверх музею зазвичай займають тимчасові виставки, перший поверх — зали постійних експозицій. Частина присвячена культурі етнічних груп, що населяють цю місцевість з давніх-давен — старовинні предмети побуту, різьблені, вишиті, гончарні вироби.

Також тут представлені матеріали про перші згадки Трускавця в XV столітті, розвиток в регіоні видобутку солі та нафтовидобутку, відкриття супутніх мінеральних вод та перетворенні міста на курортний центр з першою купальнею з восьми ванн. У різний час місто належало польській, чеській, австрійській, радянській владі.

Розквіт Трускавця припав на початок XX століття, коли він належав і керувався спеціально створеною акціонерною спілкою «Трускавецькі джерела» Раймунда Яроша. Експоновані документи свідчать про стрімке вдосконалення всього, що пов’язано з курортним комфортом та інноваціями охорони здоров’я: повна електрифікація (включаючи приватні вілли та парк), будівництво нового вокзалу для прямого та зручного зв’язку з Європою, поставки сучасного на той час медичного обладнання, організація парового опалення, благоустрій парку та доріг.

Художній музей Михайла Біласа

Художній музей Михайла Біласа у віллі «Гопляна»

У центральній частині Трускавця стоїть вілла «Гопляна», колишня резиденція Раймунда Яроша. Це унікальна споруда зрубної конструкції з ялинових колод з елементами карпатської різьби зведена в 1924 році. У будівлі розміщується музей художника-текстильника та модельєра Михайла Біласа. Відкритий він був у 1992 році, ще за життя творця.

Перший поверх зазвичай займають виставковістенди місцевих майстрів, зали другого повністю присвячені творчості Біласа. Більше 150 робіт демонструють талант художника:

• ткані, вишиті, фетрові картини та панно;
• подушки та верети.

Твори відомі не лише на пострадянському просторі, а й часто експонувалися за кордоном.

Вікно на міжповерховому майданчику прикрашене історичним вітражем 1925 року роботи польської компанії Желенського, на якому зображено павільйон «Нафтуся» того часу. І вілла, і вітраж пережили реставрації, але вціліли від трагічних «модернізацій», що спотворили зовнішність багатьох історичних споруд Трускавця.

Стародавні вілли Трускавця

Стародавні вілли Трускавця

З 1827 року Трускавець перетворився на бальнеологічний курорт, де згодом з’явилися водолікарня, грязелікарня, інгаляторіум та сучасне медичне обладнання. До кінця ХІХ століття за рівнем послуг та розвитку інфраструктури місто стало в один ряд з Вісбаденом і Карловими Варами. Зростаючий потік відпочиваючих було необхідно розселяти в умовах, що відповідають європейському рівню.

Приватні вілли садибного типу вибудовувалися навколо центрального парку, в якому знаходяться основні джерела. Спочатку більшість будівель були пристосовані під бізнес — здачу апартаментів у оренду, пізніше з’явилися справжні приватні пансіонати з просторими їдальнями для гостей, службовими приміщеннями для обслуговуючого персоналу та кухнями.

Основними, модними на той час, стилями архітектури були швейцарський модерн та історизм, але в них невблаганно вплітали прикарпатський колорит у вигляді багатого різьбленого декору роботи місцевих майстрів. До 1939 року в Трускавці звели 320 вілл та пансіонатів, які за сьогоднішніми мірками, художнім оформленням та архітектурним виконанням стали б повноважними пам’ятками архітектури.

Деякі вілли збереглися дотепер, незважаючи на відчутну шкоду, завдану спорудам Трускавця в період Першої світової війни, і не найкращим ставленням до «буржуйської» власності та історичної цінності за радянських та пострадянських часів. Вони зосереджені на кількох центральних вулицях курорту.

Нумерація будинків дещо заплутана, оскільки з давніх-давен села розвивалися вздовж головних трактів, пізніше виникали відгалуження, довгі ділянки розбивалися на площі та вулиці. Тому зараз у Трускавці вулиця Степана Бандери кілька разів «переривається» майданами Незалежності, Кобзаря, Січових Стрільців, бульваром Шевченка.

Чудовим орієнтиром служить кутова будівля, в якій розташований центр туристичної інформації Трускавця (вул. Бориславська, 1); це колишня вілла-готель «Світловид». Споруджена в 1929 році, свого часу вона стала найсучаснішим і найкращим готелем міста. Перший поверх був відведений під бізнес: його займали м’ясна та посудна лавки, аптека та відділення існуючої досі польської туристичної компанії «Orbis». В цілому, вигляд будівлі зберігся непогано.

Звідси розходиться кілька вулиць, якими варто прогулятися.

Бульвар Тараса Шевченка

Будинок №1 — вілла «Клюберг», побудована в 1907 році на замовлення Майєра Клюберга, чиїм ім’ям і була названа. Відреставрована, зараз в ній розташований ресторан «Клюберг». Частину оригінальних елементів дерев’яного різьблення з фасаду перенесено до інтер’єру ресторанної зали.

Будинок №7 — вілла «Анастасія», 1907 року споруди, після декількох реконструкцій та добудов практично втратила первісний вигляд.

Будинок №13 — вілла «Сонячна», зведена у 1920-х роках у закопанському стилі. Збережена, відреставрована і служить за основним призначенням.

Будинок №15 — вілла «Ягуся», побудована між 1908–1911 роками, зовнішній вигляд чудово збережений.

Будинки №17 та №19 — вілли «Ольга» мала та велика, відповідно. Відрізнялися будови розміром і, за деякими даними, менша будівля призначалася для обслуговуючого персоналу. Дата будівництва — 1930-х роки. Замовниками та співвласниками виступали два Василя, Гута і Білас. За радянської влади обидві будівлі були націоналізовані та перетворені на багатоквартирні будинки. Василь Гута, до речі, прожив тут усе своє життя. Початковий вигляд вгадується, але важко — особливої турботи до дерев’яних будівель мешканці не виявляли.

Будинок №33 — вілла «Мирка» (зараз пансіонат «Мальви»), ровесниця «Ягусі», але їй пощастило менше: після добудови фасаду вся самобутність була втрачена.

Будинок №38 — вілла «Погонь» (зараз готель «Лісова Пісня») 1912 року будівлі з рисами норвезького стилю, який практично не зберігся. Імовірно, власником та творцем був польський архітектор Лех Рутковський. Після реставрації та реконструкції хорватсько-австрійською компанією під потреби сучасного готелю, зберегла близький до первісного вигляд.

Провулок Тихий, 1 — вілла «Вавель», зведена у 1920 році і знаходиться у практично первинному вигляді. Довгий час будівлю займала Трускавецька санепідемстанція, згодом рейдерськими методами віллу намагалися підвести під приватизацію. Наразі планується реставрація.

Бульвар Юрія Дрогобича

Будинок №1 — вілла «Русалка», побудована у 1905 році для власника Григорія Біласа. Скління відкритих галерей значно примітизувало вигляд будівлі, але в іншому вона виглядає, як і раніше.

Будинок №7 — вілла «Еден» (зараз вілла «Старий Відень»), 1928 року споруди, відмінно реставрована та збережена.

Вулиця Степана Бандери

Два розташовані поруч будівлі, зведені в 1989 році, належали головному лікарю Трускавецького курорту, відомому лікарю та вченому Зенону Пельчару. Він особисто проводив дослідження впливу місцевих мінеральних вод на лікувальні процеси різних захворювань, у тому числі серцево-судинних, розробляв умови та схеми їх застосування.

Будинок №11 — вілла «Під Божою Матір’ю» (зараз готель «Парк»), прямо навпроти католицького костелу, від якого отримала свою назву. Усередині було облаштовано 20 комфортабельних номерів із багатою обстановкою. За радянської влади стала одним із корпусів пансіонату «Берізка» і поступово занепала. Наразі реставрована та переобладнана за сучасними вимогами.

Будинок №13 — вілла «Софія» (зараз вілла «Моцарт»), зразок поєднання європейської естетики та традиційної бойківської різьби по дереву. Також служила корпусом «Берізки». Перенесла вдалу реставрацію у 2015 році і продовжує дивувати зовнішнім виглядом.

Будинок №14 — вілла «Саріуш», 1901 року, що відрізняється нехарактерними мавританськими елементами. Нині це історичний музей Трускавця, про який згадано вище.

Площа Кобзаря

Будинок №3 — вілла «Гопляна», дерев’яна споруда, що чудово збереглася, зрубно-каркасного типу 1924 року, спроектована Яном Влодзімежем Семковичем. На фасаді встановлено меморіальну табличку, присвячену Раймунду Ярошу, який побудував віллу як літню резиденцію і приймав тут цвіт культурної та політичної європейської еліти. Самобутністю та дерев’яним оздобленням, зламами багатосхилого даху будівля відразу привертає увагу. Зараз у ній знаходиться музей Михайла Біласа.

Будинок №5 — вілла «Постуй», побудована в 1843 році на замовлення графа Жултовського. Призначалася для здачі «на постій», звідки і назва. На першому поверсі з кам’яної кладки зведений другий, у стилі фахверка. Таким будинок зберігся з 1911 року, коли його придбав Раймунд Ярош і перебудував на власний розсуд. Одна з найдавніших архітектурних пам’яток Трускавця.

Вулиця Суховоля

Будинок №21 — вілла «Світязянка», зведена у 1898 році для Юзефа Яблонського, який працював над створенням Курортного парку. Проект створив знаменитий польський скульптор Юліуш Белтовський (похований на Янівському цвинтарі у Львові), це одне із трьох його архітектурних творінь у низці всесвітньо відомих скульптурних робіт. За будівництво взялася теслярська компанія Дегельмана, втіливши віллу в швейцарському стилі з багатим декоративним різьбленням. Згодом будівля зазнала ще кілька перебудов, але зберегла оздоблення і зараз виглядає чудово.

Будинок №23 — вілла «Ґражина», побудована в тому ж таки 1898 році. Замовницею була пані Марія Куше, а її проектував Кароль Ріхтман. Спочатку створена в стилі модерн зі швейцарськими мотивами, постраждала під час Першої світової і у 1922 році перебудована під керівництвом архітектора Яна Влодзімежа Семковича (того самого, що проектував віллу «Гопляна» та павільйон «Нафтуся»). В результаті будівля виросла на додатковий поверх з мансардним дахом і відкритою галереєю у закопанському стилі, прикрашеному різьбленням по дереву.

Зараз обидві вілли з’єднані у відомчий курортний комплекс — санаторій «Світязянка», відремонтовані та відреставровані.

Будинок №31 — вілла «Олімпія», побудована у 1913 році, практично не змінилася до нашого часу: дивом збереглися елементи різьбленого дерев’яного декору, відкриті балкони. Будівля сиротливо тиснеться між навколишніми новобудовами, хоча гідна ретельної реставрації. Нині це кафедра реабілітації Львівського медичного університету.

Втрачені історичні пам’ятки

Багато віллів, які служили окрасою Трускавця та історичними пам’ятками, назавжди втрачено. Наприклад, була виключена з переліку пам’яток архітектури, продана приватній компанії і в 2020 році знесена вілла «Великий косинер» на бульварі Шевченка, 28. Тепер на місці старовинної забудови за адресою Шевченка, 28 та 30 буде апарт-готель.

Пансіонат «Рекорд» у провулку Тихий, 3 зник в 2001 році, ту ж долю готували для сусіднього «Вавеля». На місці вілли на вул. Бандери, 18, пансіонату «Верха» та вілли «Білий дворик» стоїть новобуд. Історичний пансіонат «Венера» на вул. Біласа, 12 зник раптово, за деякими відомостями, розібраний 1993 року, на його місці — нова будівля. Вілла «Яся» на вул. Соломії Крушельницької, 17 перестала існувати у 2009 році після пожежі, при тому, що була цегляною. Вілла «Зося» була розташована поруч із віллою «Постуй», зараз на цьому місці також новобуд. Про дрібніші вілли, які давно перебувають у приватній власності, нема чого й казати.

Природні пам’ятки Трускавця та околиць

Крім великих лісових масивів, що оточують курорт, у самому Трускавці є кілька парків, а також самостійні природні об’єкти, які незмінно привертають увагу туристів.

Центральний парк «Адамівка» (Курортний парк)

Центральний парк «Адамівка» (Курортний парк) у Трускавці

Курортний парк із виходами цілющих джерел — серце Трускавця. Саме довкола нього формувалася історична забудова міста. Всю територію сучасного парку, від «Нижнього» бювету до «Верхнього», перетинає бульвар Теодора Торосевича, названий ім’ям галицького фармацевта, вченого-аналітика та дослідника тутешніх мінеральних вод.

Облагорожування парку почалося в 1895 році, ініціатором виступив тодішній глава курортного союзу Юзеф Вічинський. До 1903 року було прокладено 14 кілометрів гравійних доріжок. Парк розкинувся в широкій балці невеликої річки Воротище, притоці річки Солониці. Тут знаходяться виходи джерел з мінеральною водою, які у деяких місцях утворили трясовини та болота, наповнені «боровиною» — місцевим лікувальним брудом.

Охочі оздоровитися витоптували стежки до джерел, і на курорті виникла потреба якось упорядкувати таку значну локацію. Спочатку облаштували декілька гребель, щоб струмки, що стікали в балку, не затоплювали її після злив. Пізніше для вирівнювання схилів місцевості та зручності відпочиваючих територія парку була розбита на чотири тераси.

Над мінеральними джерелами звели павільйони, надкаптажні споруди, багато з яких збереглося до нашого часу. Загальний стиль паркового комплексу явно тяжіє до англійської, цю заслугу приписують головному садівнику Юзефу Яблонському, він же висадив безліч типових для цієї місцевості, а також екзотичних та рідкісних видів рослин.

На одній з верхніх терас, неподалік від джерела «Марія», розбили сквер «Адамівка» на подяку князю Адаму Сапезі, за внесок у розвиток парку. У 1898 році в сквері встановили пам’ятник його тезці та співвітчизнику, видатному польському діячеві, поетові Адаму Міцкевичу, приурочений до 100-річчя народження. Це робота знаменитого скульптора Тадеуша Баронча.

Інша історична статуя, що зображує Богоматір, з’явилася в парку в 1900 році і була встановлена недалеко від джерела «Броніслава». Її виготовлення профінансувала особисто одна з вдячних пацієнток курорту. Нижню частину паркової зони в 1959 році прикрасила кругла альтанка, яка швидко отримала назву «Музичної» — її займали оркестри, які розважали відпочиваючих. Згодом невелика споруда стала настільки відомою, що під її круглим дахом не гребували виступати відомі музиканти різних часів.

Зараз територія парку «Адамівка» займає понад 60 га, має статус пам’ятника садово-паркового мистецтва з 1984 року та пам’ятника садово-паркового мистецтва державного значення з 2020 року. Його алеї, доріжки та майданчики збагатилися невеличкими скульптурними формами, композицією «Мавка і Лукаш», поряд з джерелом «Юзя» був створений фонтан із центральною скульптурою. Організовано сучасний спортивний майданчик.

Ландшафтний парк «Підгір’я»

Дендропарк на південній околиці Трускавця закладений наприкінці ХІХ століття за вже згаданого вище Юзефа Вічинського. Зараз ця паркова зона займає 7,5 га і знаходиться в 10 хвилинах ходьби від центра міста, між вулицями Помирецькою та Данила Галицького, на території пансіонату «Карпати». Вхід до парку вільний для всіх бажаючих.

Формування «Підгір’я» здійснювалося з урахуванням непростого природного ландшафту, старих дерев на ділянці і струмка, що протікає тут. Для створення неповторної композиції використали велику кількість привізного натурального каменю та дерев екзотичних порід, висаджених поряд з місцевими видами. Відразу після створення ландшафтно-дендрологічного парку «Підгір’я» викликав захоплення у відпочиваючих.

Сьогодні ця зелена зона збагатилася терасами, що спускаються до каскаду невеликих декоративних озер. Перетікання води між водоймами приводить в дію тартак — водяний млин. Алеї прокладені між ділянками з альпійськими гірками, підпірними стінами з гігантських природних каменів і скульптурними композиціями, яких на території парку безліч.

Найбільш масштабні та популярні скульптури парку «Підгір’я»:

• парна скульптура «Трембітарі» з фігурами на стилізованій верхівці кам’яної гори, що трубять в унікальні карпатські музичні інструменти — трембіти;
• «Сонячний годинник» з міфічним язичницьким богом Див у центрі кола з дванадцяти каменів, які не лише вказують час, але й символізують місяці року та характер людей, народжених цього місяця;
• бронзові «Мавка і Чугайстер» — лісова діва та добрий лісовий дух;
• «Вертеп» — багатофігурна скульптурна композиція на згадку про розстріляний 1948 року в Галичині різдвяний вертеп;
• «Перун, що біжить» — верховний язичницький бог, повелитель грому і блискавки;
• стежка «Зів’яле листя» із сімома дерев’яними скульптурами, присвячена видатному українському громадському та політичному діячеві, поетові та прозаїку Івану Яковичу Франку.

В оточенні ялиць та ялинок розміщується етно-кафе «Гражда», побудоване в традиційній стилістиці карпатської дерев’яної садиби. Місцеві етнічні мотиви зберігаються і в оформленні інтер’єрів, і у блюдах, і в музичному супроводі.

Рослини для парку підібрані не тільки за принципом унікальності або зовнішньої краси, але й за періодом цвітіння, щоб постійно радувати відпочиваючих квітами. Також тут організований міні-зоопарк з пташиним двором, хижаками та травоїдними. На території парку є дитячий майданчик, встановлені лавочки та альтанки, функціонує фонтан.

За використання історичних етнічних мотивів у ландшафтному дизайні парк «Підгір’я» удостоєний Великої золотої медалі та Гран-Прі лауреата Національної премії в галузі ландшафтної архітектури та дизайну «Квітуча Україна 2008».

Ставок Солониця

Ставок Солониця у Трускавці

Південніше парку «Підгір’я», буквально за кілька хвилин ходьби прогулянковим кроком, розташований ставок Солониця. Водойма має штучне походження і з’явилася в 1962 році в руслі річки Солониця як водосховище прісної питної води.

Вода в ставку дуже чиста, прозора і холодна, тому що надходить із гірських струмків.

Ловити рибу та купатися у ньому заборонено, а прибережна захисна зона огороджена.

Довжина водойми становить близько 1 км, а максимальна ширина досягає 450 метрів. Для прогулянки до ставка краще вибирати дні без опадів та туману, а також підібрати зручне взуття.

Ставок розташований практично на околиці лісу, прогулянки в якому приємні в будь-яку пору року.

Плакучий бук

Бук рідкісної плакучої форми зростає на бульварі Юрія Дрогобича між історичними віллами «Русалка» та «Еден» (сучасна «Стара Відень»). Його привіз Василь Білас, для якого була побудована «Русалка», з Відня у 1936 році. Але вважати його за старе ще рано — букові дерева можуть дожити до 500 років.

Дерево стало туристичною локацією і отримало природоохоронний статус як ботанічний пам’ятник природи місцевого значення. Декілька таких же дерев можна побачити в парку «Адамівка» поряд з пам’ятником Адаму Міцкевичу.

Зведення про визначні пам’ятки Трускавця